Історія закладу
Старовинне селище Шабельківка є батьківщиною краматорської світської народної освіти, а місцева земська школа – сама що ні на є перша тут, у нас, якщо бажаєте – «прабабуся» усіх теперішніх шкіл міста. У 1886 році в Шабельківці було відкрито народне училище, в простолюдді – земська школа. Це перший в Краматорську початковий навчальний заклад, куди мав можливість піти вчитися і син пастуха, і дочка сільського багатія. Навчалося в школі 30 учнів. Першою вчителькою в наших краях була Катерина Антонівна Густова – викладач школи села Шабельківка.
Чим старшим ти стаєш, тим ближче й рідніше тобі все, що пов'язано зі школою. Тільки подорослішавши, ставши грамотною, незалежною людиною, ти нарешті розумієш, що все те, що є в тебе, тобі дала саме вона – твоя стара, твоя призабута школа. Це вона навчила тебе писати і читати, вирішувати завдання, які з року в рік ставали все важче й важче. Це вона відкрила перед тобою тисячі доріг і допомогла вибрати одну, якою ти пішов впевнено до своєї мети.
Теперішня чотирьохповерхова будівля школи побудована 63 роки тому на місці скіфського кургану. 18 жовтня 1958 року – день народження нашої школи №32. Щорічно в цей день усі дітлахи збираються на веселий шкільний ярмарок: хтось продає, хтось купує, але байдужих, звісно, не буває.
У 2012 році відбулася, без перебільшення, воістину історична подія. Рішенням сесії Краматорської міської ради наша школа була перетворена на навчально-виховний комплекс (школа – дитячий садочок). У цьому році ювілей цієї події – вже 10 років первачки приходять до школи прямо з дитячого садочку.
У нашої школи є свій гімн, написаний учителем музики Віктором Олексійовичем Майстренком, і герб. У Міжнародний День захисту дітей 1 червня у нас відбувається дитячий марафон-квест із зупинками на різних станціях. Наші учні – лауреати й переможці міських, обласних, Всеукраїнських і Міжнародних конкурсів, виставок і конференцій.
У 2021 році стала реальністю наша мрія про шкільне телебачення. Учні зі своїми вчителями кожного тижня готували випуски новин не тільки зі шкільного життя, а й розповідали про події в країні й світі, брали інтерв’ю у визначних особистостей школи, селища та міста.
Є на планеті дороге серцю місце – рідна школа. Схиляються до самої покрівлі сиві тополі, тихо кружляє пух споминів. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти. І так багато років... Обличчя... обличчя... Але ти, школо, пам'ятаєш усіх: скуйовджених і охайних, бешкетників і сором'язливих, веселих і сумних. Ти – початок усього на Землі. Так будь же завжди благословенна! Нехай від споминів про тебе світлішають обличчя, розгладжуються зморшки.
Коли ми подумки поринаємо у ті прекрасні часи, що називаються дитинством, обов’язково згадуємо свою школу, своїх вчителів, класні кімнати, парти, за якими здобували знання. Школа завжди чекає повернення своїх учнів і випускників. Де б ви не були, ким би не працювали, де б не навчалися, які б посади не займали – двері рідної школи завжди для вас відчинені, вас завжди чекають просторі шкільні коридори й затишні класні кімнати.
Школо моя, ти є перша свята альма-матер.
Рідна моя тридцять друга, ти надійний в житті оберіг.
В серці навік та любов до людей, що дала ти,
Совість і честь, і початок справдешніх доріг.
